Квітень 2025

Керамічний янгол

Вітання з Дому, любі люди.

Я – Зандрія, і я хочу розповісти вам певну історію. Це історія про дівчатко, яке зростало у сучасному світі.

Познайомтеся зі Скайлар – 9-річне дівча з яскравою енергією, яку всі звуть просто Скай. Ім’я дуже їй пасує, адже її великі блакитні очі наче освітлюють будь-яку кімнату, щойно вона до неї заходить. Вона – наймолодша з трьох дітей у родині Редфордів. Поява Скай запалила нове світло в цій люблячій родині, адже вона прийшла у світ із чітким покликом своєї душі та уявленням про те, що хоче здійснити в цьому втіленні. Але, звісно, вона цього не пам’ятала – просто намагалася знайти своє місце у світі 9-річної дитини. У неї є два брати набагато старші за неї: найстарший – на 11 років, а середній – на 9. Її батьки думали, що їхня родина вже повністю сформована, – аж доки не з’явилася Скай.

Мама Скай завжди мріяла про доньку, але була дуже щасливою і водночас дуже завантаженою з двома синами; вона щиро любила свою родину. А потім, цілком неочікувано, вона завагітніла у 41 рік. Усі, включно з лікарем, дуже непокоїлися, адже під час попередньої вагітності виникли серйозні проблеми, і лікарі сказали, що вона більше не зможе мати дітей. Але це не завадило Скай прийти у цей світ.

З самого початку свого життя Скай була радісною дитиною. Вона завжди вміла знаходити світлий бік у будь-якій ситуації, і мама дуже нею пишалася. Саме мама по-справжньому розуміла її й підтримувала у важкі моменти. Вона відкрито ділилася з донькою історіями зі свого життя, плекаючи в Скай відчуття власної гідності, впевненості в собі й уміння пишатися собою. Коли Скай виповнилося 11 років, її мама тяжко захворіла. Коли їй було лише 12, її мама померла, і разом з нею зникла усмішка Скай.

Надалі Скай почувалася безнадійно, покинуто й не могла знайти сенсу в житті. Хоч вона й не звинувачувала маму, їй було важко знову усміхатися. Світла сторона життя, яку вона завжди вміла знаходити, наче згасла. Вчителі почали хвилюватися за неї, помітивши разючі зміни. Навіть шкільний психолог, до якого вона зверталася, мало чим міг допомогти. Батько намагався достукатися до неї, але йому це не вдавалося. Він сам переживав глибоку скорботу через втрату дружини й почувався спустошеним. Та й між Скай та батьком завжди була певна відстань. Він був дуже владний, проти чого вона часто бунтувала. Життя Скай у наступні роки нагадувало безцільні кроки по піску часу.

Минуло чотири роки, а темні хмари не розвіялися. Старший брат Скай залишив батьківський дім, і сімейна динаміка знову змінилася. Він був єдиним, хто, здавалося, знаходив з нею спільну мову та розумів її. Після його від’їзду Скай почувалася ще більш спустошеною, продовжуючи шукати сенс свого життя. Тепер, наближаючись до 16-річчя, вона бачила, як її подруги радіють життю, захоплюються хлопцями, веселяться. Але вона була просто присутня, і здавалося, мало що могло запалити ті прекрасні блакитні очі, які колись осявали простір довкола неї.

Якось батько доручив Скай позбутися старих речей з гаража. Це було важко для неї, адже серед коробок, які їй довелося перебирати, був і мамин одяг. Сльози текли, коли вона знаходила улюблене мамине вбрання і старі книги, які та берегла. Серед них були підручники з її студентських років, а також випускні альбоми зі школи, де було видно, як сильно Скай схожа на свою маму в юності. Іноді їй здавалося, що мама стоїть у неї за плечима, – вона навіть озиралася, щоб перевірити, чи це не так. Вона все ще чула мамин голос так чітко, ніби це було вчора.

Коли Скай перебирала останні коробки, які мали передати на благодійність, вона почула мамин голос: «маленька коробка». Скай озирнулася, але не побачила нічого схожого на маленьку коробку, тож закінчила роботу й пішла до хати готувати вечерю. Вона вирішила, що їй це просто вчулося. Пізніше вона лягла спати, але прокинулася о 3-й ночі, не в змозі викинути з голови події дня. А що ж то були за слова – «маленька коробка»? Вона намагалася знову заснути, та дарма.

Врешті-решт Скай підвелася, взяла ліхтарик і пішла до гаража ще раз пошукати таємничу маленьку коробку, яка не виходила з думок. Вона знову переглянула коробки з одягом і книгами, які залишилися від матері. Усі вони були складені біля гаражних дверей з метою передачі місцевій благодійній організації. Переглянувши кожну, вона нічого не знайшла. Тож зібралася вже йти спати. Але коли вона виходила з гаража, вона освітила ліхтариком порожні тепер полиці, на яких зберігалися коробки. І тоді в кутку Скай побачила шарф, який раніше не помітила. Він лежав далеко у кутку на верхній на полиці, тож їй довелося стати на табурет, щоб дотягтися. Вона вже збиралася покласти шарф у коробку для благодійності, коли помітила під ним маленьку картонну коробку.

Скай відчула, як по всьому тілу пробіг тремтливий холодок. Сльози знову потекли, поки вона обережно балансувала на табуреті, тягнучись до коробки. Їй майже здалося, що чиїсь руки підтримують її. Спустившись на підлогу, вона сіла й, затамувавши подих, вдивлялася в коробку. Вона відчувала мамину присутність навколо себе. Дещо скептично Скай повільно відкрила коробку. Всередині були лише ватні кульки. Розчарована, Скай занурила пальці вглиб – і намацала щось під ватою. Вона витягла гарненького, тендітного керамічного янгола заввишки близько двох дюймів [прим. перекладача – прибл. 5 см]. Вата слугувала для його захисту.

Вона довго сиділа, просто дивлячись на нього, а сльози вже текли без упину. Скай знала: це було щось особливе, мамине, – і вона була неймовірно щаслива, що знайшла це. Вона витерла сльози тим самим шарфом. Вона збереже цього янгола назавжди як згадку про маму. Скай дістала з коробки ватні кульки й поклала їх поруч на підлогу з наміром обережно сховати янгола назад. І саме тоді вона побачила згорнутий аркуш паперу на дні коробки – це була записка, написана рукою її матері.

Дата вгорі була проставлена за вісім років до народження Скайлар, через рік після народження її молодшого брата. Скай тремтіла, читаючи цю записку.

Це – для моєї доньки. Я завжди знала, що матиму доньку, але тепер розумію: у цьому житті цього не станеться через медичні ускладнення. Цього янгола я побачила і купила для неї – як нагадування про те, яка вона особлива. Я сподівалася подарувати його їй на ювілей 16 років, коли вона стане жінкою. Я можу лише сподіватися, що одного дня вона знайде можливість з’явитися в моєму житті, – можливо, як онука або в якійсь іншій формі. Я дуже хочу, щоб цей янгол якимось чином потрапив до неї у певний момент її життя. Він оберігатиме її та буде провідником усієї любові, яку я так хотіла б їй подарувати. Вона повинна знати, що всі янголи на небесах так само пишаються нею, як і я.

Записка була підписана її матір’ю. Скай, обережно тримаючи коробку в руках, кинулася до хати розбудити батька з глибокого сну. У сльозах вона показала йому янгола і записку. Батько навіть не підозрював, що його дружина зробила таке. Тієї ночі Скай більше не змогла заснути – але це вже не мало значення, бо світло знову повернулося в її очі. Вона знайшла нове місце для матері у своєму житті. Цієї ночі Скай пізнала таємницю горювання.

Скай зберігала янгола все своє життя – і навіть полагодила його, коли одне з крилець відламалося від падіння. Згодом вона стала відомою психологинею та письменницею, яка спеціалізувалася на темі горювання. Завдяки своїм дарам вона торкнулася життів багатьох – і молодих, і літніх. Коли Скай завершила свою земну подорож у віці 84 років, у її заповіті було написано, що керамічного янгола слід передати її правнучці на ювілей 16 років. Те, чого Скай не знала, – це те, що її правнучка була реінкарнацією її матері. І таким чином коло любові замкнулося.

Я, Зандрія, плекаю жіночу енергію в кожному з вас. Я заохочую цю прекрасну енергію розквітати й буяти на Землі. Чоловіки ви чи жінки – кожен та кожна мають знати, що він чи вона є особливий та особлива, і що жіноча енергія нині зростає на Землі. Нехай керамічний янгол буде для вас виразним нагадуванням про нашу любов до вас.

Будь ласка, пам’ятайте ставитися одне до одного з повагою, дбати про себе навзаєм і грати у злагоді разом.

Я люблю вас,

Зандрія.

Примітка від Стіва: Хоча Зандрія переповіла цю історію по-своєму, щоб поговорити про горювання, це правдива історія. Янгола багато років тому залишила моя дружина Барбара – у маленькій коробці з запискою для своєї онуки. Його лише нещодавно знайшли й передали тій, кому він був призначений. Я певен, що Барбара зараз усміхається.

Переклад українською: Юлія Вавжинська та Іяра

© Espavo, www.espavo.org, 2000-2025

Ця інформація призначена для розповсюдження і може вільно розповсюджуватися повністю або частково.

Будь-ласка, посилайтеся на: www.steverother.org.