Травень 2026

Говорить Ліліт

Вітання, любі, Я — ЛІЛІТ.

Сьогодні я пообіцяла Хранителю, що стримуватиму свою мову, щоб звернутися до ширшої аудиторії, однак сила й гострота мого послання не вщухнуть. Я — ЛІЛІТ, дев’ятий і останній член Групи з 9. Я втілювалася в інших вимірах і світах, а тепер повернулася на Землю й побачила, що моє ім’я та моя історія були переписані так, щоб породжувати розділення і страх. Багато хто повірив зловісним оповідям про мене. Сором вам! У ваших історіях про створення світу я була першою жінкою, і я тут, щоб виправити перекручення, адже зараз настав унікальний час, коли все людство може усвідомити необхідність зміни напрямку. Нещодавно в тканині реальності з’явилася тріщина, крізь яку я прослизнулася і знову явила себе світові.

Нині на багатьох рівнях буття відбувається пожвавлення. Воно охоплює не лише вашу Землю, а й численні куточки космосу. На Землі Спіраль жіночої енергії невпинно накручується, щоб відновити рівновагу, необхідну для переходу на наступний рівень усього сущого. Зрозумійте, любі, це не повстання проти чоловічого начала. Це не відновлення рівноваги шляхом підкорення іншого. Це пригадування серцем рівноваги, що вже стала природним станом для багатьох у космосі. Настав час взятися за руки й підтримувати одне одного з залученням у це не лише істот Землі, а й багатьох інших істот, які вже перебувають тут і невдовзі являть себе світові.

Протягом еонів на вашій планеті людську міць часто вимірювали застосуванням сили, швидкістю, структурою, привласненням і контролем. Самі по собі ці речі не є злом; ба більше, на початку історії людства вони навіть допомагали його становленню. Проте ви вже давно переросли потребу в такому дисбалансі, і тепер він лише стримує ваш подальший розвиток. Чоловіче й жіноче начала є неповними, коли існують окремо одне від одного. Чоловічий принцип будує вмістилище, а жіночий наповнює його життям. Чоловічий принцип може націлити меча на обрану ціль, але жіночий запитує: «Чи принесе цей шлях зцілення, підтримку та включення кожного?». Одне начало без іншого породжує викривлення. Разом вони творять світи. Планета Земля і людство вже дуже давно перебувають у стані дисбалансу. Природна спіраль Всесвіту відкриває можливість для змін і повернення балансу. Чи готові ви опустити меч?

Дозвольте розповісти вам історію про один світ, у якому я нещодавно побувала.

Далеко за межами досяжності ваших телескопів, за межами карт знайомого вам неба, була собі планета під назвою Еріс. Це не екзопланета, на кшталт тих, що люди відкрили, а радше багатовимірний аспект Землі. Вона сяяла фіолетовими океанами, сріблястими лісами та горами, які, здавалося, тихо бриніли, коли місяці були повними. На Еріс існував світ надзвичайної краси, а домінували тут жінки.

Домінування на Еріс не означало того, що воно часто означало на Землі. Жінки Еріс не правили через пригнічення. Вони правили через співналаштованість. Вони глибоко дослухалися до річок, до ненароджених, до старійшин, до мрій дітей і навіть до тиші між словами. У їхніх радах усі сиділи в колі, їхні храми були відкритими до неба, а їхня економіка ґрунтувалася не на дефіциті, а на циркуляції. Ніхто не володів водою. Ніхто не продавав насіння. Нікого не вихваляли за накопичення того, чого потребували інші. Протягом тривалого часу Еріс також перебувала у стані дисбалансу, проте ми там вчилися спостерігати й змінюватися.

Протягом багатьох тисяч років Еріс процвітала. У всьому провідним був жіночий принцип. Цілительство шанувалося. Народження вважалося священним. Інтуїції навчали, як мови. Емоції не вважалися слабкістю, а радше нагадували погоду: за ними слід було спостерігати, їх слід було розуміти й поважати.

Та навіть рай може втратити рівновагу.

З часом жінки Еріс почали втрачати довіру до чоловічого принципу. Не до самих чоловіків, адже на Еріс існували чоловіки, а до самої енергії маскулінності. Вони почали пов’язувати спрямованість із домінуванням, структуру — з ув’язненням, амбіції — з насильством, а захист — із контролем. Тож вони вирішили пом’якшувати все. Ухвалення рішень тривало дедалі довше й довше. Межі ставали дедалі розмитішими. Молодших заохочували відчувати все, але не завжди навчали, що робити з тими чи іншими відчуттями. Творчість била через край, проте багато задумів так і залишалися незавершеними.

Планета була доброю, але почала втрачати внутрішній імпульс.

І тоді надійшли часи Червоних Вітрів.

Раз на сімсот років Еріс проходила крізь хмару космічного пилу, яка забарвлювала небо в багряний колір. Зазвичай це явище було нешкідливим і навіть красивим. Але цього разу вітри принесли дивний мінерал, який осів у фіолетових океанах і приглушив сяйво сріблястих лісів. Посіви помітно ослабли. Цілющі води втратили дзвінкість свого співу. Ради збиралися багато днів і ночей поспіль, прислухаючись до себе, занурюючись у духовні марення та очікуючи на провідництво.

Серед них була молода жінка на ім’я Сера.

Серу не вважали мудрою за мірками Еріс. Вона була надто прямолінійною. Вона ставила незручні запитання. Вона любила споконвічні жіночі способи життя, але водночас любила інструменти, мости, карти й машини. Ще в дитинстві вона створювала невеликі вітровловлювачі з мушель і кісток — пристрої, здатні перетворювати енергію буревіїв на накопичену силу. Старійшини посміхалися її винаходам, а деякі пошепки говорили: «Її дух несе в собі надто багато сталі».

Однієї ночі, коли Червоні Вітри завивали над кришталевими рівнинами, Сера постала перед Великою Радою й сказала: «Ми дослухалися достатньо глибоко. Тепер ми маємо діяти чітко».

Запала тиша. Одна зі старійшин відповіла: «Дія без повної гармонії може завдати шкоди світові». Сера схилила голову. «Так. Але гармонія без дії також може завдати шкоди світові».

Її слова стривожили Раду. Одні вважали її зухвалою. Інші ж відчули, як усередині них пробуджується щось прадавнє й майже забуте.

Сера запропонувала звести великі резонансні вежі вздовж узбережжя. Ці вежі не повинні були боротися з Червоними Вітрами; вони мали приймати їх, відфільтровувати мінеральний пил і повертати в атмосферу очищені потоки. Це вимагало точності, дисципліни, злагодженої взаємодії та дотримання визначених термінів — суто чоловічих якостей. Проте сам задум народився з прислухання до глибинної мудрості жіночого начала планети.

Рада вагалася.

Тоді перед Радою постав літній чоловік, на ім’я Тор. Чоловіків на Еріс цінували й шанували, але вони рідко ставали лідерами. Тор усе своє життя був хранителем каменів, вивчаючи кістяк гір. Він м’яко заговорив: «Задум Сери спрацює».

Його слова зустріли здивовані погляди. Він продовжив: «Але не тому, що він підкорюватиме вітер. Він спрацює тому, що надасть вітрові священне призначення». Після гарячих дебатів Рада дозволила розпочати роботу.

Сорок днів і сорок ночей люди Еріс працювали разом. Жінки очолювали кола проєктування. Чоловіки й жінки зводили вежі. Діти наповнювали каміння гармонійними співанками. Старійшини благословляли кожен фундамент. Уперше за багато поколінь Еріс згадала радість зосередженої дії. Не метушливої дії. Не підконтрольної дії. Священної дії.

Нарешті вежі виросли вздовж узбережжя, немов срібні лілеї. Коли Червоні Вітри знову прийшли, вони з ревом увійшли у вежі. Уся планета затремтіла. Чимало хто боявся, що вежі розсиплються. Але тоді з’явилася магічна спіраль.

Вежі не лише очищували вітри. Вони почали співати. Їхній спів линув через океани, проникав у ліси, під гори та в серця кожної істоти на Еріс. У цій пісні люди почули дещо дивовижне. Виявилося, що сама планета насправді не вмирала. Вона змінювалася. Червоні Вітри несли не отруту, а ще не інтегрований дар — мінерал, здатний пробудити нове життя, але лише за умови, що його буде врівноважено свідомо створеною структурою.

Кілька тижнів потому срібні ліси вкрилися золотим цвітом. Океани змінили свій колір із фіолетового на сяйливий синьо-зелений. З’явилися нові плоди, солодші за всі відомі раніше. Ослаблені посіви зміцніли. У цілющі води повернулося глибше звучання. А Сера, дівчина, про яку казали, що вона несе в собі надто багато сталі, стала відома не як бунтарка, а як Перший Міст.

Вона навчила народ Еріс, що жіноче начало не втрачає сили, коли приймає чоловіче. Воно стає ціліснішим. Жіноче начало прийшло сюди не лише для того, щоб все пом’якшувати. Воно тут для того, щоб творити, вести за собою, захищати життя, говорити правду, народжувати нові системи й наполягати на тому, щоб достаток був доступним для всіх. Чоловіче начало прийшло сюди не для того, щоб наказувати. Воно тут для того, щоб спрямовувати, зберігати стійкість, будувати форми, гідні любові, та діяти на службі життя.

Любі, я приношу це послання як надію для людства.

Зміцнення сили жінок — це не тимчасова тенденція. Це планетарна необхідність. Це коли мудрість повертає собі силу, співчуття — лідерство, інтуїція — науку, благоговіння — творення. Але справжнє зміцнення власної сили не вимагає від жінок ставати блідими копіями чоловіків. Воно закликає всі істоти шанувати жіноче начало в собі — ту частину, яка слухає, піклується, включає, відчуває, отримує та знає. Водночас пробуджене жіноче начало не відкидає чоловіче. Воно благословляє його, розкриває його найкращі якості та запрошує повернутися до джерела.

Майбутнє Землі не будуватиметься на домінуванні. Воно народиться через рівновагу. Коли жіноче начало підніметься з відкритим серцем і ясним голосом, а чоловіче стоятиме поруч із ним у спільному служінні, а не в прагненні контролювати, — людство відкриє те, що відкрили на Еріс: буря ніколи не була кінцем. Вона була запрошенням.

Тримайте цю надію глибоко в серці, любі. Вітри на Землі теж змінюються.

Ми, Група з 9, просимо вас ставитися одне до одного з повагою, дбати про себе навзаєм та у злагоді грати разом.

Я — Ліліт, відома як перша жінка. Я повернулася і я сильно вас люблю.

Еспаво.

Переклад українською: Юлія Вавжинська та Іяра

© Espavo, www.steverother.org, 2000-2025

Ця інформація призначена для розповсюдження і може вільно розповсюджуватися повністю або частково.

Будь-ласка, посилайтеся на: www.steverother.org.