Травень 2018

Хранитель Часу та День, коли час зупинився

День, коли час зупинився

Вітання, дорогі!

Я Хранитель Часу і цього дня я тут, щоб на якусь мить перетнути вашу часову лінію. Вдихніть зараз, щоб усвідомити, де ви є. Ваш часовий простір на планеті Земля пришвидшився і тепер ви перебуваєте у абсолютно новому вимірі часу. Ви перейшли з циклічного часу до спірального. Багатьом з вас важко перелаштуватися, і це помітно у таких структурах на планеті Земля, як бізнес чи уряди. Усі ми прямо зараз перебуваємо у цьому масштабному напруженні, перелаштовуючись на новий простір часу, що є частиною вашої п’ятивимірної реальності. О так, кілька років тому ми вже говорили вам, що ви вступили у п’ятий вимір. Але, дорогі, це дуже значна зміна. Потрібні роки, щоб ви змогли перелаштуватися та змінитися, і тепер ви тут в дуже унікальні часи, які переживає планета Земля. Ви тут, щоб допомогти у цих змінах, які вже відбуваються.

Грайте злагоджено разом

Багато змін відбувається на рівні ваших фізичних тіл. Як ми вже згадували, з часом ви втрачатимете свою щільність, щоб нести у собі більше світла та абсолютно новим чином розвиватися до своєї біо-люмінесценції (біологічного світіння). Але сьогодні я б хотів перенести вас на 20 років назад, коли ми почали працювати з Хранителем. Ми вирішили, що нам потрібен підпис чи заключна фраза, як би ви це не називали. Ми завжди кажемо вам три справді прості нагадування: ставитися один до одного з повагою, піклуватися один про одного та грати злагоджено разом. Власне, ми знаємо, що останнє нагадування іноді сприймається людьми складно. Людям не подобається думати про це як про гру. Багато з вас казали нам раніше, що усе це занадто серйозне як для гри. Але насправді, коли ви подивитеся, що ви робите, з нашої перспективи, то побачите, що існує дуже багато таких ігор, які тривають в Усьому Сущому. Однак, дорогі, більше ніде немає гри, у якій було б досягнуто того, що вдалося людству. Ви перейшли з одної вимірної реальності в іншу до того, як гра підійшла до свого природнього завершення. Це відкриває багато можливостей, які б ви не мали, якби цього не зробили. Це вже робили раніше, але тільки на малих територіях на Землі, таких як Майя, Анасазі та Рапа Нуї. Ніколи раніше жодна гра не переходила з одного виміру до іншого. Тож, коли ви дивитеся на свої труднощі на планеті Земля, ми сподіваємося, ви усвідомлюєте, наскільки особливими ви є. Незалежно від того, скільки викликів чи труднощів ви бачите, ми хочемо просто сказати вам: ви знаходитеся далеко за межами вашого розуміння, і всі погляди всесвіту зараз спрямовані на вас.

День, коли час зупинився

Є дещо важливе, про що ми вже розповідали вам колись раніше, – велике зібрання. Коли потонула Атлантида, час зупинився. Це був один з перших випадків, коли у вашій грі на планеті Земля час сам по собі повністю зупинився. У той момент більшість людства покинула гру. Більшість повернулися до Дому. Дехто перейшов у вищий вібраційний статус і залишився на Землі, спостерігаючи за усім, проте таких людей було зовсім небагато, порівняно з Лемурійцями, яким це вдалося раніше. Вам цікаво, коли це трапилося за їхнім плином часу, але ми вже казали вам, що це було ще до часів, які ви називаєте Пангеєю. Дорогі, ми також кажемо вам: Земля багатовимірна. Тому вам дуже складно розібратися з географією і часовими лініями, щоб з’ясувати, де саме це відбувалося. Важливим є інше – вчитися з послань про те, що саме відбувалося у Лемурії та Атлантиді. Було прийнято згоду усіма істотами та усіма людьми, які колись жили на Землі, а особливо Сім’єю “і”. Дорогі, Сім’я “і” зробила великий вклад у початок планети Земля. І тепер ви тут у великій кількості, втілилися, щоб зробити зміни та спробувати досягти критичної кількості світла, необхідного для здійснення цього переходу. О так, ви помічаєте спротив. І хоч ви переживаєте певні кроки назад, ви також бачите і просування вперед. Ми так неймовірно пишаємося вашими досягненнями. Продовжуйте цю чудову роботу, дорогі!

Коли відбувалося те велике зібрання, час зупинився і було досягнуто згоди. “Що ми зробили неправильно? Як ми втратили цю можливість? Як таке могло з нами статися? Ми ж такі розвинені істоти. Як так трапилося, що багато з цих істот мусили померти і повернутися до Дому?”. І було рішуче обумовлено, що більше ніколи ви не будете грати у гру розділення у точно такий самий спосіб. Розділення просто означає, що ви прикидаєтеся розділеними. Це і є гра, у яку ви граєте на планеті Земля, тоді як фактично ви насправді не розділені. Ви нерозривно пов’язані з кожною істотою, кожним серцем на Землі. Під час цієї гри було вирішено: якщо ви колись досягнете тієї ж відмітки, коли будете здатні здійснити перехід до вищого виміру і вийти з щільних фізичних тіл, які ви носили упродовж усіх цих часів, тоді ви вже зробите все по-іншому. Одне з того, що ви зробите у такому випадку, – це зосередите увагу та надасте рівні можливості вищим і нижчим вібраціям на своїй планеті та візьмете шанобливо усю пропускну здатність і просто скажете: “Наступного разу переходять усі”.

Ви можете просуватися вперед лише так швидко, як можуть найнижчі за рівнем на вашій планеті

Ну що ж, саме це ми кажемо вам, дорогі! Ви здобули всі ці ідеї про те, як потрапити до раю; ви написали книжки про те, що означає мати життя з призначенням; і ви навіть розвинули на основі цих тем цілі релігії: зробіть цей крок, зробіть цей, а потім ще цей. Так, це усі ті чудові ідеї для розвитку людства. Зачекайте, доки почуєте, звідки прийшли деякі з них. Цікаво, як це спрацює, адже цього разу ви починаєте розуміти. Ми розповімо вам більше, коли настане час, але саме того дня було вирішено, що людство зробить усе по-іншому. Наступного разу, наблизившись до моменту, коли потрібно буде зробити крок у вищу вібрацію, ви оціните здатність людства у межах пропускної здатності: як тих, хто перебуває у найвищій вібрації, так і тих, хто у найнижчій. І будете рухатися так швидко, як можуть люди з найнижчим рівнем на вашій планеті. Це звучить дуже складно, але хіба це не те, з чим ви боретеся прямо зараз? Це не означає, що кожен має рухатися в однаковому напрямку, тому що ви на планеті свободи вибору. Це означає, що кожен має мати рівні можливості, щоб зробити крок вгору. Бачите, дорогі, ви можете мати усі свої правила, усі 10 заповідей, усі ці різноманітні ідеї, які викладені у великій кількості книжок, написаних усіма вами, і все ж, насправді все сходиться до того, як ви ставитеся один до одного. Це найважливіша частина усіх ігор будь-де, але особливо на планеті Земля, оскільки саме ви починаєте здійснювати ці переходи до вищих вібрацій. Ось що було вирішено того дня, коли час зупинився. Це та спільна сфера, на яку ми б хотіли, щоб кожен з вас поглянув. Так, це означає, що ви будете змушені працювати над своїми власними упередженнями та системами переконань. Погляньте на речі, які інколи передаються з покоління у покоління, на правду, яку передають далі і яка іноді насправді не є істинною. Як ви ставитеся один до одного?

Ставтеся один до одного з повагою

Це найважливіша частина еволюції, яка вже прямо перед вами. Зараз ви опираєтеся цьому різними способами, а особливо – на певних територіях світу. І хоч ви можете думати, що вас це не стосується, насправді в багатьох різних місцях відбуваються етнічні чистки, а зокрема у двох частинах світу. Ви можете думати, що для вас це не важливо. Але візьміть до уваги, що ви можете рухатися вперед з такою швидкістю, з якою рухається найнижча вібрація на вашій планеті. Тепер, чи означає це, що кожен зробить крок у перехід, який вже на носі? Ні, дорогі. Є багато тих, хто зробить вибір залишитися позаду або хто просто виснажений і не бажає робити ці наступні кроки. Вони не є праві чи неправі – це просто їхній вибір. Ви на планеті свободи вибору, тож ми просимо вас не судити про них як про хороших чи поганих, оскільки багато хто зробить вибір залишитися позаду задля вищої мети. Ви навіть побачите згодом, що Амор зробив такий вибір, щоб мати змогу потрапити до Атлантиди. Є багато можливостей, щоб по-різному на це подивитися і на те, як саме ми йдемо вперед. Ми розповімо вам більше про те, що наближається і як саме ви є такою великою частиною цих змін, які відбуваються, але ми просимо вас усіх певним чином взяти на себе відповідальність. Погляньте на те, що відбувається, щоб зрозуміти, чому так стається. Дослідіть це, і якщо у вас є можливість зробити так, щоб ваш голос був почутий, тоді зробіть це. Коли ці тенденції скоротяться, буде дуже-дуже мала кількість людей на цій планеті, які будуть так поводитися.

Піклуйтеся один про одного

У давні часи та навіть у Атлантиді існували царські та привілейовані істоти. Саме проти цього виступили того дня, коли час зупинився, і було вирішено: Кожен матиме рівні можливості, інакше – нічого не вдасться. Сьогодні ви відчайдушно граєте у такі ж виклики. Багато хто керує вашими урядами та корпораціями, і це впливає на кожен аспект вашого життя. Ви бачите, як гроші все вирішують і стоять за більшістю речей. Зараз людство має можливість змінити цю парадигму. Усе відбувається значно глибше, ніж думає більшість, але тепер на вашій стороні завіси є речі, які здатні надати усьому більшої рівності. Одна з них – це зростання на Землі сили жіночої енергії, а інша – ваші технології. Ви увійшли у час, де БІЛЬШЕ НЕМАЄ СЕКРЕТІВ. Ми можемо порадити вам слідкувати за грошима, які зазвичай залишають позаду сліди. Вашими урядами та світом керує дуже малий відсоток людей, які полюють на гроші та владу, що часто йдуть поряд. Ми не маємо на увазі, що ці речі погані за своєю суттю, але їх можуть використовувати з негативними цілями і саме це відбувається. Тож, як ви ставитеся один до одного у глобальному масштабі? Не лише до сусідів чи ворогів, якщо ви таких маєте. А як людство ставиться до людства? Чи ви зробили ривок вперед у своєму розвитку і чи навчились чомусь з воєн, які пройшли у минулому? Чи ви просто повернулися спинами і вирішили, що вам це не під силу? Чи ви переконали себе у тому, ніби ви не несете відповідальності за корумпований уряд чи корпорацію? Багато з тих мирних договорів, які вже написані вами, є результатом досвіду минулих воєнних труднощів, досвіду розбитої довіри між чисельними країнами. Коли у порушенні правил зацікавлені цілі групи людей, зазвичай вони так і роблять. Чи можете ви зробити так, щоб ваш голос щодо цього був почутий? Чи ви можете просто спостерігати за тим, як ваша країна або навіть інші країни ставляться до свого ж народу або до інших громадян? Це відбувається зараз у широкому масштабі, і ви є свідками нелюдського ставлення між людьми. Це ускладнює наступний етап переходу до вищого вібраційного статусу більше, ніж будь-що інше.

Проте, ми не хвилюємося з приводу цього, тому що Сім’я “і” на своїх позиціях. Сім’я “і” раніше вже робила значні зміни у багатьох іграх по всьому всесвіті у абсолютно потрібний час. Чи вони втілюються, щоб просто виправити усе або змінити? Ні, дорогі, вони роблять не це. Сім’я “і” приходить з енергією серця та несе у собі високу вібрацію на планету низьких вібрацій. Коли потрібно, вони говорять правду перед владою. Саме це ви робите прямо зараз.

Грайте злагоджено разом

Багато з вас повернулися назад у часі, щоб бути тут саме у цей момент. Досить цікаво, тому що нещодавно під час ченелінгу у нас запитали про те, скільки представників Сім’ї “і” знаходяться зараз на планеті. Ми назвали вам число – один мільйон, і це здається вкрай мало у порівнянні з 7,3 мільярдами людей, які тут проживають. Швидше за все, ви досягнете 8 мільярдів, що для планети Земля є критичною позначкою та може стати переломним моментом. Вона вже у критичному стані; Земля вже пройшла кілька граничних моментів. Але вона залишає місце для вас, щоб ви також здійснили цей перехід, який чекає на усіх попереду і стане можливим, якщо ви будете ставитися один до одного з повагою. Більшість – це діти, що нестимуть світло, коли підростуть, а решта – це сутності, якими є багато з вас і які повернулися назад у часі, щоб допомогти відчинити двері. Тож, так, впродовж цих 20 років ми нагадуємо вам одну дуже важливу річ: ставтеся один до одного з повагою, піклуйтеся один про одного за кожної можливості, і не важливо, що ви думаєте про інших, та грайте у цю гру злагоджено разом.

Я Хранитель Часу. Для мене велика честь перетнути вашу часову лінію цього дня у такий спосіб.

Еспаво, дорогі!

_________________________________

Посол Світла

Вітання, дорогі! Я Хранитель Часу.

Я повернуся до колективності групи, як це називає Хранитель, щоб розповісти вам наступну історію про Амора. Цікаві процеси почали відбуватися, адже Амор продовжує дорослішати, щоб врешті зайняти своє гідне місце. Він виконує важливу роботу і отримує від неї велику радість. А тепер ми перенесемо вас у часи, коли Амор та Сару досить довгий час продовжували подорожувати. Тільки нещодавно розділилися їхні шляхи із сином, якого вони змогли зустріти завдяки іншим біологічним батькам, коли втілився резервний план. Амор вже готовий зробити багато змін на планеті Земля у часи прекрасних днів Му.

Тепер ми перенесемо вас до усієї історії, оскільки вона саме набирає обертів. Амор та Сару увесь цей час працювали та подорожували разом. Амор допомагав кожному, кого зустрічав, вступити у свою силу та мав намір об’їхати різні куточки Лемурії, щоб саджати всюди насінини набуття сили. У ті часи, звісно, у всіх вас були відкриті серця та зв’язок з кожним, тож працювати над цим було дещо простіше. Тоді вступ у силу зустрічав значно менший опір. Люди були відкритішими до нових ідей та нових енергій. Вони зовсім не опиралися так, як це відбувається сьогодні, але ми також кажемо вам: розвиток тривав і тоді. Багато у чому еволюція означала необхідність відпустити старе, і це давалося складно. І ось тут ми наздогнали Амора після проведення одного з великих спільних вогнищ – їх у Лемурії проводять щоразу для різних зібрань. Ви б назвали їх тепер майже великими містами, але люди завжди мали такі традиції збиратися разом. Вони знаходили місце на відкритому та захищеному просторі. Здебільшого це були чудесні вогнища, і що цікаво, розмовляти навколо вогню було непросто. Амор зазвичай чекав, доки вогнище догорить до тліючого попелу, і тоді він міг бачити більшість присутніх, а вони могли бачити його.

Сьогодні ми бачимо, як він спілкується з групою старійшин, які закидають його запитаннями. Один з них запитав: “Аморе, ти говориш про усі ці техніки вступу у свою силу і про побудову суспільства, наділеного силою. У мене запитання: які докази ти маєш? Як ти знаєш, що це насправді спрацює, якщо ми зробимо усі ці кроки у такому напрямку?”. І Амор відповів: “Ми в абсолютно новій енергії, і тому тепер нові ідеї можуть захоплювати та розвиватися абсолютно по-іншому. Саме це ми намагаємося розповсюдити усією Лемурією. Так, це нові ідеї, але досі вони спрацьовували всюди, де ми їх представляли”. Джентльмен-старійшина, близько 350 років, примушує Амора дещо попітніти, і каже: “Знаєш, мене не цьому вчили мої батьки. Чому б мені краще не вірити у те, що передавалося багатьма поколіннями? Раптом ти починаєш вчити нас по-новому. Але істина ніколи не змінюється. Чому ми маємо слухати та бути відкритими до цих нових ідей, коли насправді старі завжди ідеально спрацьовували?”. Амор усміхнувся: “Чи вони справді працюють ідеально і чи розвивається людство? Ось у чому запитання. Ну добре, ви хочете повернутися до часів вашого батька та дідуся і того, чому вони вас навчали, та до їхньої істини. Чи ці знання все ще залишаються для вас істинними у кожному аспекті життя? Чи ви досі та ж людина, якою були тоді? Чи ви досі належите до такого типу людини, якою були у ті минулі часи? Чи вже настав час почати вносити нову істину?”.

Чоловік трохи подумав і сказав: “Ну, знаєш, все було досить добре у мого батька і мого дідуся, і, ймовірно, у його батька та дідуся. Тож, чому це не може бути підходящим і для мене? Чому це не працюватиме так само?”. І Амор просто сказав: “Тому що ми еволюціонуємо. У цьому полягає гра, у яку ви граєте, – еволюціонувати до вищого стану. Коли ви розвиваєтеся до вищого стану, ви бачите нові речі. Ваша вища перспектива дає вам нове бачення на значну частину тих речей, які ви називаєте істиною. Багато з тих істин можуть видатися не такими й істинними, як вам здавалося. Коли людина еволюціонує до вищого статусу, вона починає бачити абсолютно новий шлях та абсолютно новий спосіб, як знайти свій власний шлях щонайменшого опору. Це і є те, у чому ми хочемо вам допомогти, щоб ви сьогодні тут над цим попрацювали. Ми зацікавлені надати вам ідеї про нові відкриття, нові можливості”. Тоді підвелася Сару і промовила: “Знаєте, колись у Лемурії були часи, коли жінок не вважали вчителями. У ранні часи у жінок були окремі ролі. Навіть якщо ви повернетеся до часів раннього людства, то побачите, що ролі чоловіків та жінок були дуже розділеними та поділеними. Жінки могли робити лише певні речі, які не могли робити чоловіки. Це була істина, яку передавали з покоління у покоління. Жінки могли народжувати дітей – такий прекрасний дар творіння. Тож, жінок зазвичай розглядали лише як домогосподарок. Вони мали дивитися за дітьми і ростити їх, разом з цим з’являлася природня здатність готувати їжу. Чоловіки ходили на полювання, а жінки доглядали дім. Це не є неправильним за своєю природою у будь-якому світі, але сьогодні, навіть за мірками Лемурійських стандартів, я стою зараз перед вами як учитель, який пропонує нові ідеї. Це не було дозволено навіть у часи мого дідуся, дорогі! Сьогодні багато жінок можуть самі полювати, як чоловіки. Ми розвиваємося та рухаємося до вступу у свою силу”.

Чоловік почухав голову і відповів: “Ну що ж, імовірно, ви маєте рацію щодо цього. Було важливо, щоб моя бабуся була на своєму місці, але для моєї дружини це більше не працює”. Усі засміялися, розуміючи: коли еволюціонує людина, розвивається й істина. Амор продовжив: “Це не є правильним чи неправильним, оскільки усі люди, будь-де, завжди шукають істину. Вони шукають той один міцний камінь, щоб покласти його у свій фундамент та розпочати з нього своє будівництво. Вони шукають камінь, який ніколи не зрушить з місця. Насправді ж цей камінь істини змінюється. Камінь еволюціонує – та рухається. І коли люди починають еволюціонувати до інших рівнів, вони знаходять вищу істину. “Знаєш, – сказав старий чоловік, знову буркочучи, – мене завжди вчили, що справжня істина ніколи не змінюється, і саме тому її можна передавати. Що ти на це скажеш?”. Амор відповів: “Я б не сказав напевно, що істина змінюється. Я маю на увазі, що вона розвивається, коли розвиваєтеся ви. Коли ви піднімаєте вібрації, то бачите усе з вищої перспективи. Пам’ятаєте часи, коли ми перевозили людей із заразною хворобою до спеціального місця, щоб вони не інфікували інших? Потім ми навчилися контролювати її перебіг та навіть лікувати багато інфекційних хвороб. Ми стаємо більш людяними, коли розвиваємося”. Усі привітали оплесками Аморові слова, і тільки старець мовчки вийшов.

Амор та Сару відповіли ще на кілька запитань, коли вже зовсім стемніло, але вуглинки продовжували тліти. Згодом люди стали розходитися, адже час було повертатися додому та відходити до періоду відновлення. І тут з темряви знову вийшов той старий чоловік. Він промовив: “Аморе та Сару, я хочу подякувати вам за сьогоднішні ваші слова. Мені справді було цікаво почути, що ви відповісте. Мені подобається те, що ви приносите до таких таборів. Мені подобається те, що ви пропонуєте людям, адже ви пропонуєте їм не просто новий спосіб мислення. Ви пропонуєте новий спосіб буття. Ви пропонуєте людям можливості самостійно вступити у свою силу, а потім – допомагати іншим навколо також вступати у свою силу, а отже, по вашим слідам створювати суспільство наділене силою. Я намагаюся це робити більшу частину свого життя і на кожному кроці мене спіткає опір. Дорогий Аморе, сьогодні я задав тобі ці запитання, намагаючись викликати твій опір, але ти справився виключно добре. У мене є одне запитання до вас обох. Я знаю, що твій батько займає дуже високу посаду в загальному уряді Му і я знаю, що він імовірно вже пропонував тобі відкриті двері всюди, куди тільки можливо”. І Амор відповів: “Так, він справді пропонував, але ми вирішили, що буде краще йти своїм шляхом і не приймати ті двері”. Старець сказав: “Ну добре. Я працюю з твоїм батьком. Насправді, ми спостерігаємо за тобою. Але зараз твій батько не впливає на мої сьогоднішні дії тут і на те, про що я збираюся вас попросити. Просто багато старійшин Му, а також старійшини таборів, які ви відвідували, бачили роботу, яку ви здійснюєте. Ви приходите у невеликий табір, що налічує кілька тисяч людей, і коли ви покидаєте його і переходите до наступного, то люди там ростуть, розвиваються та стають щасливішими. Вони процвітають на хвилі прекрасних енергій, які ви їм лишаєте. Ми бачимо, що ви з Сару зробили разом, і навіть ваш син обрав інший напрямок. Він гордо називає себе сином Сару та Амора. Цікаво. Зараз він займається тим же, чим і ви, і ми розуміємо, що незабаром й інші люди можуть почати таку ж справу. Це зсув у напрямку до вступу у силу, і якщо він триватиме й надалі, то Лемурія стане суспільством ще більше наділеним силою, ніж вона наразі є. Ми дуже у цьому зацікавлені, адже це добре для кожного. Ми маємо для вас пропозицію. Ми б хотіли, щоб ти, Сару і ваш син, якщо з ним є зв’язок, прийшли до нас та вислухали те, що ми маємо вам сказати”. Чоловіки обійнялися і він пішов. Коли він пройшов повз догораючі вуглинки і зник у темряві, Амор подумав, що, можливо, вже зустрічав його десь раніше.

Амор негайно покликав Сару і відвів її убік. Після розмови Сару оточили кілька жінок, які мали до неї запитання, і вона не чула розмови між чоловіками. І на тому місці, де вони розмовляли, Амор усе розповів Сару. Тієї ночі Амор був дуже збуджений і не міг заснути. Він не міг вирішити, як вчинити, адже батько вже багато разів відчиняв для нього двері до уряду, проте Амор боявся зависоких очікувань від нього або що інші чекатимуть, що він стане копією свого батька. Амор пишався, що може бути самим собою, робити свої кроки та творити свій власний шлях. І все ж, він не міг дочекатися, коли зможе почути, що саме йому хочуть сказати. Амор передбачав нові можливості, але трохи пізніше прийняв рішення, що має їх відкинути і залишитися на своєму теперішньому шляху. Він попрактикувався казати “ні” дуже доброзичливо та граціозно. У нього з батьком завжди були гарні стосунки, тож це не буде проблемою. Проблема полягала у тому, що Амор хоче бути самостійним, створювати свою власну енергію. Коли він починав писати книги та проводити лекції, то почувався всередині абсолютно наділеним силою. Тієї ночі Амор ледь зміг хоч трохи поспати. Наступного ранку вони вже звично вирушили у кількаденну дорогу до наступного табору. Вони мали змогу досить довго поспілкуватися під час подорожі, тож Сару без упину запитувала у нього: “А що ти думаєш про це? Тобі це цікаво? Тобі хоч трохи цікаво погодитися на роботу в уряді?”.

“Ні, – заперечив Амор, – я вже не можу про це думати. Моя голова вже потопає в усіх цих можливостях. Нас запросили прийти та приєднатися до них в уряді, і це вже захоплююче та прекрасно”. Тож, вони готувалися до наступного табору і провели того вечора свій виступ. Зібралася величезна кількість людей, адже усю Лемурію облетіла звістка про цих двох, які діляться знаннями про вступ у силу, щоб допомогти змінити життя на краще. Вони якимсь чином надавали необхідні засоби, щоб бачити усе з вищої перспективи, щоб по-іншому поглянути на себе та проживати наділений силою спосіб життя. Потім вони пропонували виклик: піти і допомогти вступити у свою силу іншим навколо, тож так одне серце торкалося іншого, а те – ще іншого і так далі. Таким чином усією Лемурією розповсюджувалася величезна мережа, ще до їхнього візиту у наступні табори. Вони були добре відомі завдяки своїй праці та тому, як вони змінювали людські життя. Звісно, у них були й опоненти. Були й такі, хто зовсім не бажав змінюватися або хотів би змінюватися трохи повільніше. Вони зустрічали навіть таких, хто намагався не дати їм приходити до таборів. Зрештою, мудрість приходить з віком. А Сару та Аморові ще навіть не виповнилося сто років. Хто вони такі, щоб нести усю цю нову інформацію людям? Але вони справлялися з цим дуже добре. Вони робили усе можливе, щоб допомогти цим скептикам вступити у свою силу, – навіть трохи більше, ніж тим, хто сам про це просив.

Це були цікаві часи. Амор та Сару самостійно побудували для себе прекрасне життя. До них добре ставилися усі місцяни, годували, коли вони приїжджали, та навіть платили, хто скільки бажав. Люди охоче ділилися своїм багатством, щоб підтримати їх. Тож, увесь цей час вони жили у помірному достатку, просто виконуючи роботу, яку повністю любили. Найбільшим викликом було незнання, звідки прийде наступна підтримка. Час від часу їм доводилося ретельно планувати свої витрати до наступного табору.

Настав час Амору та Сару повертатися додому. Вони не могли дочекатися, коли побачать батьків, братів, сестер, друзів та усіх тих, кого знали ще з дитинства. Вони так хотіли поділитися своїми чудесними історіями, які назбирали під час подорожей усіма тими прекрасними місцинами в Му. Коли вони повернулися додому, їх зустріла мама Амора. Звісно, вона запросила їх до себе і підготувала для них прекрасну кімнату, годувала їх та дбала про усі їхні потреби. “Мами завжди такі мами”, – любив казати Амор. Але їй подобалося це робити, тож вона грала цю роль для них, і вони їй дозволяли. Вони дозволяли їй це з однієї причини: тому що так вони наділяли один одного силою.

Вночі додому повернувся батько Амора. Він був на великому зібранні з великою кількістю старійшин. І він промовив: “Аморе, я знаю, тебе запросили на зустріч за кілька днів, і я з нетерпінням чекаю на неї. Але я мушу сказати, що не знаю, про що з тобою говорили і чому тебе викликають туди. Я знаю лише те, що тебе викликали”. Амор був дуже здивований, адже його батьку було відомо ледь не усе, що відбувається в уряді, особливо серед старійшин та груп людей, які допомагати приймати чисельні рішення. Амору здалося це цікавим, а також він відчув полегшення, що це не грандіозний план батька, щоб заманити його перейти до уряду. Крім того, Амор знав: батько дуже любить свою роботу і цінує кожну можливість допомогти вступити у свою силу іншим людям, як ось ця. Він відчував безмежний трепіт від думки, що хоч якось може допомогти у цьому своєму синові.

Тож, тієї ночі Амор та Сару спали дуже добре. Вони були вдома. Наступні кілька днів вони провели з родиною Сару, а також зустрічалися з друзями дитинства, з якими не бачилися вже багато років. Для Амора та Сару стало сюрпризом те, що хай не усі слідували за їхнім вченням, але багато хто чув про їхню працю. Вони стали знаменитостями у ранні та пізні часи Му. За кілька днів настав час йти на зібрання в уряді, тож Сару та Амор готувалися. Амор практикував своє граційне “ні”. Йому хотілося сказати “ні” з усією вдячністю, адже він любив свій шлях, яким вже йшов, тож він готувався до цього. Коли вони прийшли на зустріч, їх зустріла велика кількість друзів. У залі їх посадили у самому центрі. Були присутні Старійшини Му з чисельних земель, і з багатьма Амор був знайомий. Кілька з них приносили до їхнього додому гостинці, коли Амор був дитиною. Він зацікавився, коли помітив, що сім’я Ету також була тут, разом з кількома його друзями, його мамою та батьками Сару.

Зібрання розпочали і було зачитано традиції Му. Таким був звичай, і він вважався важливою частиною роботи Старійшин. А потім вже перейшли до суті справи. Серед присутніх був і джентльмен-старійшина, який підійшов до Амора тієї ночі. Він підвівся для промови. Амор спершу не впізнав його, але це був один зі старійшин, які працювали разом з його батьком. Амор зрозумів, що ніколи не запитував, як його звуть. Чоловік промовив: “Сьогодні ми зібралися, аби запропонувати певні зміни у нашій структурі”. Амор поглянув на свого батька: здавалося, ці слова його несподівано вразили. “Аморе та Сару, ми знаємо, що вас вкрай спантеличило, чому ми запросили вас сюди. І, Аморе, я знаю, що ти дуже вагався, оскільки твій батько вже не раз просив тебе дати йому можливість відкрити тобі простір, щоб ти міг розвиватися у тій же праці, яку виконує і він. Це природнє бажання батька, і ми знаємо, як ти опирався цьому. Тож, ми вдячні, що ти все ж прийшов і хочеш вислухати наші слова. Аморе, увесь цей час ми спостерігали, як ви з Сару мандрували з табору у табір, від міста до міста. Ми бачили той вражаючий ефект, який залишався після вас, коли їхали. Так, у деяких таборах на це потрібні були тижні, тоді як у інших – лише кілька днів. І хоч у певних таборах, здавалося, вже не буде ніякого результату і через місяці, та все ж ефект з’являвся. Ви маєте справжній дар. Ми читали ваші книги і розмовляли з вашими друзями. Ми спілкувалися з тими, хто знає вас найкраще. І тепер ми маємо дуже цікаву посаду для вас. Ми б хотіли, щоб ви обоє стали першими послами Му – Послами Світла. Здебільшого ви будете займатися тим, чим і раніше, і зможете не розповідати іншим, що працюєте з урядом, якщо бажаєте. Але ми б хотіли надати свою підтримку вашій діяльності і дещо полегшити її для вас, щоб ви могли робити саме те, що хочете”. Амор відкинувся на спинку крісла і вже й не знав, що думати, адже він підготувався казати своє граційне “ні”. Він очікував, що перейде до наступної частини пропозиції просто як гарний жест подяки. Так, можливість відмовитися і повернутися до минулої діяльності здавалася чудовою. Але він був неймовірно здивований, що їм запропонували дещо не лише абсолютно реальне, що вони цілком можуть робити, а й що ідеально підходить до їхньої теперішньої справи. Тож, він з вдячністю відповів, що їм із Сару потрібно це обговорити, перш ніж прийняти таке рішення. Амор попросив надати їм детальнішу інформацію, і їм повідомили, що просто для них підготують усе необхідне для візиту у наступний табір. Їм забезпечать усе необхідне в дорозі та організують безпечний переїзд з табору до табору, підготують проживання та нададуть невеликий персонал, який дбатиме про їхні потреби. Мета – зняти певний тягар з Амора та Сару, що обтяжував їх у роботі. На додачу, щорічно для них буде відведено певний час на відпочинок, коли б вони могли сконцентруватися на власному відновленні, мати вільний час та, можливо, писати ще книги, або робити, що забажають. Пропозиція буде дійсна на трирічний період. Амор широко посміхнувся, і вони з Сару покинули зібрання. Амор так і не застосував своє натреноване граційне “ні”, і вже за кілька днів вони прийняли пропозицію щодо роботи.

Ось так, навіть без відома його батька, вони із Сару стали першими Послами Світла у Му. Не для людей за межами Лемурії, а для місцевих жителів, в усіх різноманітних таборах. Для них обох це було за честь. Це були дуже магічні часи, і невдовзі вони розпочали працювати. Спершу вони не отримували звісток від свого сина Амбера, але вже згодом він швидко з’явився та приєднувався до них під час деяких поїздок. Тепер він використовував ім’я Самор – на честь своїх батьків. І зрештою він став третім Послом Світла. Їх тепло вітали у кожному місті та місці, які вони відвідували. Також вони почали більше часу відводити на спілкування з людьми один на один після презентацій. Самі презентації дещо скоротили, коли персональні обговорення ставали тривалішими, адже Амор давав можливість кожному отримати індивідуальні поради, як застосовувати усі ці техніки вступу у свою силу. Такими були дні Му.

Тієї ночі вони відпочивали разом під зорями, і все було добре у Му.

Еспаво, дорогі!

_________________________________

Рівність Духа

Вітання, дорогі!

Я Мерлія і я приєдналася до вас цього дня для великого святкування, адже ви досягли тих рівнів балансу, що нам здавалося неможливим за такий короткий проміжок часу. Ви вступили до п’ятого виміру. О так, це вражаюче і чудесно. Але інколи це може видаватися, як вступити у замулену калюжу, навіть не знаючи, що там всередині або що з цим робити. Ми кажемо вам, що ви вже почали абсолютно по-новому збалансовувати чоловічі та жіночі енергії. Над цим ще багато потрібно працювати і все ще потрібно багато чого розгорнути на Землі та серед людства. Коли ви робите ці наступні кроки, дорогі, то зростає прекрасна жіноча енергія, яка є ключем до вашого комфортного переходу до наступного кроку. Він не є кращим за попередній, але ми кажемо вам, що ви надто довго перебували за межами балансу. Відновлення балансу чоловічого та жіночого аспектів є дуже потужним, і тепер ви починаєте бачити, як це відбувається повсюди знову і знову.

Я так неймовірно схвильована, адже усі новини, які з’являються у ваших ЗМІ, відображають те, як колективне людство вже досягло критичної кількості щодо певних речей. Так, це дається складно і так, ми попереджали вас про опір цьому та можливі кроки назад. Він ще буде тривати й надалі, але разом з тим, ми неймовірно пишаємося усіма вами. Ви є Сім’єю “і” – усі з вас та кожен. Ті можливості, які ви тримаєте для цієї енергії, абсолютно неймовірні. Ми розповімо вам більше про це, але ми хочемо, щоб ви знали: ви маєте відповіді на багато запитань, навіть на свої власні.

“Замулена калюжа” п’ятого виміру

Ви маєте ці відповіді, тому що багато з вас прийшли сюди як експерти саме з цього переходу, з яким зараз стикнулося людство. Ви вже робили це раніше, і саме це ми допомагаємо вам пригадати. Вам не потрібно пригадувати усі аспекти перед кожним своїм наступним кроком. Але що ми хочемо, щоб ви зрозуміли, то це здатність вашого серця свідомо мислити. Довіртеся знанню, що ви на правильному шляху і перебуваєте тут з певним призначенням. Ви будете цим вражені, коли мине час і ви заякоритеся у цьому отворі в замуленні, який інколи називають п’ятим виміром. Як ми казали, нам дуже цікаво за цим спостерігати, адже досить довго ми думали, що планета Земля завершить свою гру ще до того, поки ви будете здатні зробити крок до вищої вібрації. І хоч так не задумувалося, все ж вам це вдалося, ви зробили цей крок. О, чи це означає, що тепер ви у безпеці і вам більше ніколи не доведеться робити щось подібне? Ні, тепер на Землі виникла ще значніша метушня – як результат цього кроку, але, дорогі, ви знаєте, що роботи. Ви бачите, як серця та розуми змінюються колективно дуже швидко. Тепер Сім’я “і” є дуже важливою частиною усього цього, тому що уся справа у рівності. Однак, не називайте її Сім’єю Р”і”вності (англ. Family of Equality) або Сім’єю Над”і”леності силою (англ. Family of Empowerment), або будь-яким іншим підходящим словом з “і”, тому що багато слів підходять. Досить цікавим є те, що Сім’я “і” вже втілювалася та навіть грала у ігри у своєму вищому вібраційному статусі. Не завжди у щільному фізичному тілі, але вони приходили, коли було потрібно, у багато ігор по усьому всесвіту. Сім’я “і” завжди приходила тоді, коли потрібно було трохи підштовхнути критичну кількість і це могло допомогти усьому рухатися вперед плавно, а не робити величезні кроки назад у страх.

Дух – це рівність

Багато з вас знаходяться тут прямо зараз, так само, як і колись багато еонів років тому під час численних ігор, на які ви так чи інакше вплинули. Інколи просто граючи певну роль або якимось чином будучи її частиною. Є дещо, чому ви вже навчилися: будучи сім’єю ви виросли до того, щоб тепер працювати з рівністю. Певно, найважливіше, що ви можете робити на цій планеті – це користуватися рівними правами. Так, це і рівні права для ваших систем переконань та релігій, і для вашого економічного статусу, який ще ніколи не був рівним. Рівні права – для вас, і не важливо, ким ви є і яку расу ви обрали нести як дух. Нам видається це абсолютно вражаючим, дорогі, адже ви так довго опираєтеся расовій рівності. Планета Земля – це однин з тих величних тестових майданчиків, де ви можете пробувати нові речі. Тут ви можете спробувати нові ролі та додати їх до своєї гри. Ви можете працювати з усім по-новому і вам це вдається неймовірно добре. І нам це видається дуже цікавою ситуацією. Просто вражає, що ви ще досі маєте справу з расовою нерівністю. Хвилі расизму неодноразово з’являлися на Землі і тепер расизм відіграє ще більшу роль, ніж очікувалося спочатку. Тепер у вас є багато світових лідерів, які вірять, що одна раса переважає над іншою. Мінімум у двох місцях на Землі прямо зараз у вас відбуваються етнічні чистки без будь-якого опору. Якби люди лише могли пригадати своє походження, коли усі живі істоти були об’єднані. Ми просимо усіх вас посилати у такі ситуації енергію та увагу.

Дорогі, просте розуміння мультивимірності зупинить це у самій суті. Кожна людина на Землі має 11 різних своїх Я. Ви – це не лише одна людина. У вас є одинадцять відображень однієї енергії та центральна особистість, що перебуває у різних частинах світу та навіть у різних вимірах, граючи у злегка відмінних тілах, приймаючи різні рішення, ховаючи часточки своєї досконалості у кожному з них. Расова нерівність та віра у те, що одна раса чимось краща за іншу, – це просто відсутність відповідальності. Часто свою расу обвинувачують у тому, що людина не має того, чого хоче. Щоб гра у дуальність була можливою, мають існувати добродії та поганці. Але настав час вийти з цього дуального мислення, адже воно більше не працює у п’ятому вимірі. Нам здається це вражаюче цікавим, оскільки насправді, якщо ви належите до однієї раси тут в одному вимірі, то імовірно, ви належите до якоїсь іншої раси у іншому вимірі. Якщо людина звинувачує якусь расу у своїх життєвих проблемах, тоді високі шанси, що у кількох своїх інших вимірах вона є представником цієї раси. Коли дух входить у гру, він заломлюється на одинадцять різних досвідів. Тут ви кажете: “Я візьму собі ось таке тіло і буду азійцем. А там я буду чорншкірим, а он там – білим”. Чарівно!”. Усі вони є духом і, що найважливіше, дух завжди є рівним. Чи фізичні тіла є рівними? Ні, звісно, ні. Чи рівні раси? Ні, ніколи не передбачалося, що вони будуть рівними, адже вони навмисно задумані так, щоб дух міг мати різні досвіди. І тепер ви маєте справу з найважчим, оскільки ви так довго жили з цим, після того як отримали усі імпринти (відбитки) у другому вимірі. Це той вимір, де люди вчаться дуальності: високо і низько, правильно і неправильно, любов і страх, чоловіче і жіноче. Проте, усі люди – це об’єднані у своїй рівності духи.

Щодо 11 різних ваших Я, донедавна досить тривалий час для духа було звичною справою – увійти до гри та втілитися в одну стать в усі 11 вимірів. Але тепер ви починаєте бачити різноманітні варіанти статевого вираження систем переконань і розуміння, ким ви є насправді, тому що ви починаєте збалансовувати свою нерівність. Пам’ятайте, дорогі: не важливо, хто ви чи які ваші судження щодо іншої людини, дух є рівним абсолютно у кожному з вас. Колись ми навіть дали Хранителю ідею написати Декларацію Прав Духа, адже у вас на вашій планеті завжди і постійно були Декларації Рівних Прав. Багато різних країн мають свої Декларації про Права. Нам це здається дуже прекрасним, тож ми дали вам Декларацію Прав Духа, щоб ви могли проголосити право духа робити свій вибір та рости, а також право мати рівні можливості у своєму розвитку, будучи духом. Ви добре справилися. Ці імпринти записалися, і тепер ви вступаєте у цю реальність.

(ПРИМІТКА: Декларацію Прав Духа ви можете знайти на сайті www.Espavo.org, а також там можна вписати своє ім’я, якщо побажаєте)

Так тривало 30, 40 і навіть 50 років, і ви з цим мали справу, аж поки раптом все не змінилося. Завдяки Сім’ї “і” було досягнуто критичної кількості, і тепер відбувається ще дещо захоплююче. Незабаром ми розповімо вам більше про Сім’ю “і” та про те, ким ви є насправді у своїй власній історії, будучи свого роду траблшутерами (експертами з вирішення проблем) у всесвіті.

Сім’я “і”: Експерти з вирішення проблем у Всесвіті

Тепер виклик полягає ось у чому: більшість Сім’ї “і” мучить запитання, чи вони на правильному шляху; їм цікаво, хто вони і чи вже виконали своє завдання. Багато хто досі пробуджуються і часто бачить, як хтось інший робить щось, що й вони б робили залюбки. Їх цікавить, чи вони на правильному шляху і чи їм потрібно перебудовувати повністю своє життя. Дорогі, Сім’я “і” вже підготувалася для цієї роботи, і завдання, що чекають на вас попереду, вже глибоко вкорінилися. Тепер, коли Земля перебуває у процесі переходу, Сім’я “і” поступово зрозуміє, що знаходиться у правильному місці у правильний час, щоб виконувати свою справжню роботу. Цікавим є те, що представники Сім’ї “і” були змушені застрибнути сюди та вдягнути на себе завісу забуття, щоб забутися про свій зв’язок з усіма та мати можливість прикидатися відділеними від інших. Більшість Сім’ї “і” дуже емпатичні, до такої міри, що їм навіть важко жити нормальним життям. Саме їхня здатність до емпатії допомагає змінювати усі ті серця, яких вони торкаються. Припустимо, у вас є сусід, який несе у собі стару систему переконань і вона якимось чином перешкоджає йому на шляху розвитку. Звісно, ця людина має на це право, оскільки в цьому немає нічого ні правильного, ні неправильного. Ви прийшли сюди, щоб робити зміни, і все ж ви відчуваєте ту жорстокість, якою віє від вашого сусіда, адже ви дуже емпатичні. Іноді вам навіть складно знаходитися з ним поруч, тому що він настільки непохитний і абсолютно не сприймає ваших слів або дій. Ви б з радістю просто переїхали геть. Але ви не розумієте одного: саме завдяки своїй емпатії ви так часто позитивно збалансовуєте енергію для усіх навколишніх людей. Ви вже створюєте кращий світ для усіх, хоч можете цього ніколи й не помічати. У більшості випадків для цього не потрібно ніяких особливих дій з вашого боку.

Духи на передовій лінії

Дорогі, коли ви залишили Дім, вас поставили у передову лінію. Ви мали найвищий потенціал для творення змін на цій планеті, тож ті, в кого не було такого ж потенціалу, відступили, щоб звільнити простір для вас і щоб ви могли бути тут прямо зараз. Бачите, Вдома ви не обтяжені тим его, яке маєте носити на Землі. Кожен хоче щоразу якомога краще просуватися вперед. Багато з вас зараз перебувають у запасному плані, навіть обирають в останню мить інших батьків, щоб мати змогу бути тут прямо у цей момент. І хоч, можливо, ви не завжди мали ту підтримку чи розуміння, якого вам хотілося чи ви потребували, але ви зараз тут саме вчасно. Ми б хотіли, щоб ви знали дещо важливе: ті, хто відійшли убік, щоб ви могли бути тут, чекають, коли буде потрібна їхня допомога. Ви на планеті свободи вибору, тому вони не застрибнуть у вашу гру і не торкнуться вашого плеча, щоб раптом почати передавати через вас послання. Дорогі, їх треба про це попросити, але лише тоді, коли ви цього справді бажаєте, адже це – ваша гра. Тепер ви будете помічати, що завіса істотно тоншає не лише між вашими власними вимірами часу та простору, але й між Домом та Землею. І це дуже захопливо. Такий міцніший зв’язок з Домом потребує великої роботи зі збалансування чоловічої та жіночої енергій. У наступні місяці ви бачитимете свідчення того, що жіноча сила повертається, аби зайняти своє місце на Землі.

Знайте, що ви – обрані. Ви обрали бути тут прямо зараз, і ми так неймовірно захоплюємося цим. Ви – Сім’я “і”. Тож, що коли ви не знаєте, яким буде наступний крок? Наступний крок – просто зробити крок у будь-якому напрямку, тому що це приведе вас до Дому, якщо будете слідувати за своїм серцем. Отже, не бійтеся піти хибним шляхом чи зробити крок у хибному напрямку. Навіть, якщо ви досконало знаєте свій шлях, багато з вас все ж зробить крок у протилежному напрямку, просто щоб отримати і такий досвід. І ви зможете побачити щось нове. Це будуть радісні часи, адже ви зробите свої наступні кроки у тілах вищих вібрацій, коли Земля буде переходити на свій наступний рівень. Незабаром ви почнете втрачати свою щільність, яка так довго вас обтяжувала.

Продовжуйте чудову роботу, дорогі, та знайте, що ви – це рівні духи. Продовжуйте збалансовувати чоловічі та жіночі енергії у своєму світі. Відкрийте двері до Дому та пообіцяйте собі отримувати інформацію, а коли вона з’явиться – заземляти її. Розкажіть іншій людині, запишіть та знайдіть спосіб принести цю інформацію у ваш світ, а не лише у свою свідомість та своє життя. Продовжуйте шукати способи, як збалансувати можливості чоловічого та жіночого аспектів за кожної нагоди. Ви – найвеличніші янголи, які коли-небудь жили тут, і ми неймовірно пишаємося вами. Дорогі, продовжуйте чудову роботу. Ми залишимо вас з трьома простими нагадуваннями: ставтеся один до одного з повагою, піклуйтеся один про одного та грайте злагоджено разом.

Я Мерлія. Піднімайтеся інколи, щоб побачити мене.

Еспаво!

Група

Слово “Еспаво” – це давнє Лемурійське вітання: “Дякуємо, Що Берете Свою Силу!”

_________________________________

Підключаючи серце

Сердечність для бездомних

Від Барбари Ротер

Якось я бігала містом, виконуючи доручення. Першою зупинкою був банк, де я мала забрати депозит. Паркуючи авто, я помітила молоду жінку, максимум 25 років, яка штовхала магазинний візок переповнений різними речами. Це розбило моє серце: ще така молода людина, очевидно, вже бездомна. Вона зупинилася, лише щоб попити води і перепочити у тіні дерева. Мені стало сумно від того, що вона змушена проходити через такий складний життєвий досвід, і разом з тим я почувалася благословенною, адже я переживаю достаток у всіх сферах свого життя. Я хотіла якось допомогти цій людині, але коли я вийшла з банку, її вже ніде не було. Я зупинилася на мить і надіслала до її серця думку, що її життя якимось чином обернеться на краще.

На жаль, кількість безпритульних зростає. На багатьох великих вулицях стоять люди, які просять про допомогу. Як ми реагуємо, коли бачимо їх? Колись я намагалася їх ігнорувати та відверталася. Я думала: якщо їм справді потрібна допомога, вони б звернулися до церкви, яка б їх скерувала, або знайшли б якусь роботу. Таке ставлення не давало мені відчуття спокою, а радше – бездушності щодо інших людей. Мені хотілося якось змінити таку реакцію до цієї проблеми. У яких випадках ви допомагаєте, даючи гроші, а коли – цим лише робите свій внесок у проблему? Я знала, що хоч трохи можу це змінити.

Людина стає безпритульною з багатьох причин. Я відчула, що першим кроком до зміни свого мислення має стати утримання від засудження. Кожна людина моє свою особисту історію, яка привела її до такого стану буття. Я усвідомила, що усі ми можемо потрапити у таку смугу невезіння, що перетворює життя на відчай. Втрата роботи, відсутність сім’ї, яка б надала прихисток, хвороба, відчуття безнадійності – це усе ситуації, які можуть відібрати те життя, яке ми маємо зараз. І я задумалася, чи не тому так багато з нас відвертаються, не впускаючи цих нещасних людей у свою реальність? Страх перед тим, що може статися? Коли ми запитуємо себе: “Що я можу зробити, щоб змінити цю ситуацію?”, це розчаровує. Лише ви здатні вирішити це. Я почала тримати в автомобілі невелику холодильну сумку з пляшками холодної води. І я бачила глибоке відчуття вдячності, коли дарувала людині, що потребує допомоги, воду, свою посмішку та побажання гарного дня. Потрібно лише кілька хвилин, щоб поєднати своє серце з іншою людиною. Винагорода для вашого серця розповсюдиться на усі ваші подальші дії.

Багато років тому наш бізнес вирішив зібрати гроші для допомоги місцевому центру бездомних підлітків. Гроші передали під час їхнього різдвяного святкування. Коли вони отримали цей подарунок, нам було настільки приємно бачити, як ті щасливі обличчя святкують та вітають людей, які дбають про них. Для більшості з них це був єдиний подарунок, який вони коли-небудь отримували на це свято. Для мене це був радісний досвід, але з іншого боку мені було сумно усвідомлювати, що так багато дітей не мають сім’ї та дому.

Впродовж багатьох років ми зі Стівом жили у Сан-Дієго, Каліфорнія. Саме там ми ростили наших синів. В кінці нашої вулиці був прекрасний парк з зеленими пагорбами, великим басейном, тенісними кортами та громадський центр розвитку. Це було ідеальне місце, де збиралися разом сім’ями. І там поселився місцевий безпритульний. Подейкували, він жив спершу у друзів, але потім здебільшого проводив свої дні та ночі у цьому парку. Спершу це дратувало мене та деяких моїх сусідів. Його проганяли, коли він пив на зеленому газоні. Якось я викликала поліцію, а мені відповіли: “А, так це Стів. Він безпритульний”. Мені пояснили, що він психічно хворий і його вигнали з дому батьки, коли йому виповнилося вісімнадцять. Усі сусіди та люди в парку навчилися приймати “Стіва-ледаря”, як любили його називати. Коли ми познайомилися з ним, то зрозуміли, що він добра душа. Він пильнував за усіма дітьми з нашого кварталу, щоб з ними нічого не сталося. Якось він навіть знайшов і повернув нам нашу собаку, коли та втекла з дому. Наскільки я знаю, Стів досі живе у тому парку. Сподіваюся, він щасливий.

Деякі люди нечесні і прикидаються бездомними. Коли ми жили у Сан-Дієго, то придбали житловий будинок як дохідне майно. Він знаходився не в найкращому районі міста, але Стів повністю відремонтував його, перетворивши на прекрасне місце для життя людей. Стів розповів мені, що там жив один молодий чоловік, у якого жебрацтво було професією. Щоранку він одягався у поношений, обірваний одяг і йшов до місцевого університету просити гроші. Він розповів Стівові, що так зміг розбагатіти, принаймні достатньо для покриття оренди, їжі та наркотиків. Після цього я почала ставитися негативно до будь-кого, хто просить гроші. Він зовсім не був безпритульним, але скористався жалістю студентів, які з сердечною щедрістю давали йому гроші. Але це була просто його історія. Тепер я нагадую собі, що існує стільки різних ситуацій, скільки й людей, що жебракують.

Така проблема поширена в усьому світі. Стів та я відчуваємо себе благословенними, адже маємо можливість подорожувати, виконуючи свою роботу. Я завжди пам’ятатиму, як ми зі Стівом прогулювались чарівними вуличками в Ізраїлі і зіткнулися з жінкою-калікою, що сиділа на землі з голодною дитиною. Вона нічого не говорила, просто тримала капелюх. Ми відчули, що буде правильно дати їй гроші, щоб хоч трохи допомогти. Її посмішка у відповідь зробила наш день теплішим.

Коли бачите когось нужденного, зазирніть глибоко у своє серце та запитайте, як саме ви можете допомогти? Іноді визнання їхньої присутності, посмішка або, можливо, кілька добрих слів, можуть допомогти цим людям відчути, що до них гідно ставляться, та дати їм надію. Ми усі цього потребуємо у нашому житті.

З любов’ю та світлом,

Барбара

Переклад українською: Юлія Олійник

Довідка про авторське право:

© Espavo, www.espavo.org, 2000-2018

Ця інформація призначена для розповсюдження і може вільно розповсюджуватися повністю або частково.

Будь-ласка, посилайтеся на: http://www.espavo.org.

Дякуємо, що допомагаєте розповсюджувати Світло!